РОСОХАЦЬКА ГРУПА: У ЧОРТКОВІ ВІДЗНАЧИЛИ 50-ЛІТТЯ ЮНАЦЬКОЇ ВІДВАГИ

Тоді, 22 січня 1973 року, вчинок невеличкої групи ще зовсім юних хлопців із Росохача, котрі вивісили у Чорткові 4 національних українських прапори та 19 прокламацій – обговорювали далеко за межами Чортківщини. Більше того, поговорювали, сміливий вчинок наших хлопців розлютив тодішню кремлівську верхівку. Сьогодні – рівно 50 років по тому – українським прапором вже нікого не здивуєш. Але ми, як і тоді – продовжуємо боротись із тоталітарним режимом – спершу з радянською імперією, а тепер з її останньою відрижкою – росією. Вчора у стінах Чортківської міської ради чотири легенди, чотири учасники Росохацької групи – Володимир і Микола Мармуси, Петро Вітів та Василь Лотоцький – пригадували події 50-літньої давності разом із представниками влади, духовенством, громадськістю та дітворою.

«Ми зобов’язані пам’ятати про такі події, про таких людей. Це неоціненний урок історії. Ми зобов’язані пропагувати в Україні – все українське. Щоб діти не виїжджали з України, а розуміли, що за країну, у якій вони народились та зростають, здоров’я та життя віддали багато людей. Щиро вірю, що ви, учасники Росохацької групи, відгукнетесь на нашу пропозицію та погодитесь провести у школах нашої громади відкриті уроки, щоб розповісти про 22 січня 1973 року. Розповісти, чому ви це робили, для чого? На що сподівались?», – зазначив у вітальному слові міський голова Чорткова Володимир Шматько.

У ніч проти 22 січня 1973 року у Чорткові Росохацька група у складі Володимира і Миколи Мармусів, Петра Вітіва, Петра Винничука, Василя Лотоцького, Володимира Сеньківа, Андрія Кравця, Миколи Слободяна, Миколи Лисого і Степана Сапеляка провела акцію: встановила чотири синьо-жовті прапори та розвішала прокламації до 55-ї річниці проголошення Четвертого Універсалу Української Центральної Ради. Вже у середині лютого розпочались арешти. Майже всіх молодих хлопців засудили до кількох років таборів суворого режиму і заслання. Найбільше отримав керівник групи Володимир Мармус – 6 років таборів суворого режиму і 5 років заслання.

Серед живих залишилось лише четверо учасників Росохацької групи. І саме вони – Володимир і Микола Мармуси, Петро Вітів та Василь Лотоцький – підписали український синьо-жовтий стяг на пам’ять про відзначення 50-ліття їхнього направду героїчного вчинку. Прапор стане черговим цінним експонатом у Чортківському музеї-резиденції.

А опісля слово дали керівнику групи Володимиру Мармусу, який анонсував в скорім часі вихід власної книги «Село Росохач в контексті історії України»: «Моя книга – це дослідження історії рідного села Росохача крізь призму історії України. Завжди окупанти викручували та переписували нашу історію, тож хотілось докопатись до правди та донести її читачу. Росохацькі землі і наша Чортківщина – давно заселені, тож досліджувати направду є що.

Окремо, звичайно, у книзі розповів про ті буремні часи – вивішені прапори, арешти, тюрми, заслання… Із нами ще перед тюрмами постійно «працювали» кадебісти. Розповідали, що незалежної України ніколи не було і не буде, що всі наші старання – марні. «Добивали» нас морально. Але коли ми потрапили вже до в’язниць, то побачили там тих, хто вже десятки років відбуває покарання за любов до України. І вони, і ми відразу зрозуміли, що наша справа точно матиме продовження, що це все не дарма, що тоталітарний режим насправді нас боїться, і що він нас точно не зламає. Бо на зміну одним патріотам – народжуються та зростають наступні покоління».

Особливо цікавим для глядачів видався показ короткометражного документального фільму «Росохацька група» режисера Юрія Комарова, де живі легенди розповідали крок за кроком, як готувався відважний вчинок, котрий потім увійшов у підручники з історії. Сподіваємось, що найближчим часом буде можливість продемонструвати цікаву кінострічку всім охочим чортків’янам.