Чортків online

Почесні громадяни 

1 БІЛИК Любомир Степанович

Народився 09.05.1953 р. у смт. Підволочиськ, Тернопільської обл.

Директор Чортківського державного медичного коледжу з 1992 року. Український вчений-лікар, педагог, громадський діяч. Кандидат медичних наук, заслужений лікар України, член Української академії кібернетики, член-кореспондент Української екологічної Академії Наук. Відмінник освіти України. Депутат Тернопільської обласної ради п’яти скликань. Повний кавалер ордена “За заслуги”, нагороджений Грамотою та Почесною Грамотою Верховної Ради України.

2   МОТЮК Мирослав Павлович

 Народився 01.06.1950 р. у с. Полівці, Тернопільської обл.

Український лікар, правник, науковець, громадський діяч, поет. Народний депутат України І скликання, секретар Комісії Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, працював начальником Управління справами Міністерства Охорони Здоров’я України, заступником начальника Управління медико-соціальної експертизи  Міністерства Охорони Здоров’я України. Від 2006 р. – у відділі медико-соціальної експертизи на контрактній основі.

Кандидат медичних наук.

3   ГУБІЦЬКИЙ Володимир Іванович
(1930-2014)

Народився 04.10.1930 р. у с. Джурин, Тернопільської області.

Активний громадський діяч, ініціатор встановлення пам’ятника жертвам комуністичного режиму у місті Чорткові. Опікувався пам’ятником у сквері Скорботи і Надії.

Нагороджений Грамотою від керівників Народного Руху України та Української народної партії: “За значний внесок та активну участь в розбудові Української самостійної держави”.

4   МАКОТЕРСЬКИЙ Юхим Фотійович

Народився 23.03.1933 р. у с. Ванжулів, Тернопільської області.

З 1961 р. по 1997 р. працював директором Чортківської автомобільної школи. Український краєзнавець, громадський діяч, депутат Чортківської міської ради 8 скликань, член НСКУ та товариства “Просвіта”. Друкується у місцевій, обласній та всеукраїнській пресі, автор історико-краєзнавчих розвідок, зокрема на Чортківську офензиву. Співавтор виготовлення меморіальних таблиць Євгенові Петрушевичу та В’ячеславу Чорноволу. Відмінник освіти України, нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України.

5   о. КАНАК Григорій Васильович

Народився 12.09.1964 р. у с. Осівці, Тернопільської області.

У грудні 1989 р. був висвячений на священника. З січня 1995 р. призначений деканом УГКЦ Чортківського району. В 2000 р. закінчив Івано-Франківський теологічний кахетичний інститут, а в 2003 р. – Варшавський університет.

Заснував громаду Церкви Непорочного Зачаття Діви Марії, є організатором різноманітних дитячих, молодіжних християнських організацій та зібрань для дорослих. Засновник та керівник БСМ “Карітас”.

Основне його кредо – служіння Богу та залучення людей до спасіння.

6   о. ЛЕВКОВИЧ Михайло Романович

Народився 18.03.1956 р. у с. Ст. Могильниця, Тернопільської області.

Духовну освіту здобув у Московській духовній семінарії в 1981 році. В 1989 р. назначений настоятелем Церкви Святої Покрови в м. Чортків та благочинним Чортківського деканату. З 2009 р. військовий капелан в/ч А1915 та 44-ої артбригади міста Чорткова. Митрофорний протоієрей, секретар Тернопільсько-Теребовлянської єпархії УПЦ КП. Нагороджений другим наперсним хрестом (1996 р.), орденом Св. Архистратига Михаїла (2009 р.), а також відзнакою Верховної Ради України.

7   ГРИЦЬКІВ Стефан Петрович

Народився 12.12.1935 р. у с. Ст. Ягільниця, Тернопільської області.

Лікар, активний громадський діяч. Член товариства “Просвіта”, клубу творчих особистостей Чортківщини, позаштатний кореспондент місцевої газети “Голос народу”. 

Нагороди: Грамота ЦК Червоного Хреста УРСР (1977 р.), посвідчення “Відмінник санітарної оборони СРСР” (1981 р.), відзнака Міністерства охорони здоров’я СРСР – значок “Відмінник охорони здоров’я” (1987 р.).

Заслужений лікар України.

8   ДЗИНДРА Петро Володимирович

Народився 18.05.1934 р. у с. Залісся, Чортківського району.

Працював на відповідальних посадах в галузі сільського господарства.

Активний громадський діяч. Ініціатор та співзасновник кредитної спілки “Самопоміч”.

Активно відстоював відновлення діяльності УГКЦ на теренах Чортківщини.

Нагороджений медаллю “Ветеран праці”.

9   ЧОРПІТА Яромир Іванович

Народився 02.01.1944 р. в місті Чорткові.

Історик-педагог за фахом, краєзнавець за покликанням. Понад 50 років займався науковою діяльністю: вивчав і досліджував історію рідного міста. Провів велику організаторську роботу зі створення краєзнавчого музею у місті Чорткові, був його директором. Автор краєзнавчого нарису “Чортків” (1993, 2002, 2012 рр.)

Член Національної спілки краєзнавців України, заслужений працівник культури України, людина року в галузі культури за 2013 рік.

10 ІЛЬЯШЕНКО Роман Ігорович
(1991-2014)

Народився 08.03.1991 року в місті Чорткові.

Захисник України в російсько-українській війні на сході України, брав участь у звільненні Лисичанська та Сєвєродонецька. Загинув 29 серпня 2014 р. при виході колони з-під Іловайська через “гуманітарний коридор”, який був обстріляний російськими військами.

Майстер спорту України, володар Кубка України з фрі-файту.

За особисту мужність, проявлену у захисті України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

11   ДЕМ’ЯНЧУК Степан Петрович

 Народився 10.09.1951 р. у с. В. Ходачів, Тернопільської обл.

Український вчений – педагог. Свою педагогічну діяльність розпочав вчителем фізики в школі №7 м. Чорткова. У 1980 – 82 рр. працював заступником, а з 1982 р. по 1987 р. – Чортківський міський голова. Засновник та директор Чортківського інституту підприємництва та бізнесу ТНЕУ (з 1995 р. по 2013 р.). Кандидат педагогічних наук, доцент, дійсний член Академії економічних наук України. 

Нагороджений нагрудним знаком Міністерства освіти України “Відмінник освіти України”.

12   ГРИЦЬКІВ Галина Дем’янівна
(1937-2016)

 Народилася 14.03.1937 р. у с. Ванівка, Республіка Польща.

Українська громадська діячка, поетеса, публіцист, член правління міського товариства “Лемківщина”, писанкарка.

Закінчила Станіславський педагогічний інститут. У 1959 – 2011 рр. викладач соціально – економічних дисциплін в Чортківському медичному коледжі. Була активною членкинею організації РУХ, заступником голови “Просвіти”, брала активну участь у відродженні суспільного життя міста та УГКЦ.

Людина року в галузі культури та мистецтва, відмінник освіти України.  

13 ГАВРИЛИШИН Богдан Дмитрович
(1926-2016)

Народився 19.10.1926 р. в с. Коропець, Тернопільської області.

Український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, дійсний член Римського клубу, Міжнародної академії менеджменту, Світової академії мистецтв та наук, Академії наук України, президент та засновник Фонду Богдана Гаврилишина. Заснував міжнародний інститут менеджменту в Києві. Виступав радником декількох президентів України, прем’єр – міністрів, голів Верховної Ради. 

Голова Міжнародного фонду Відродження, почесний консул України в Женеві.

Нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ст., орденом князя Ярослава Мудрого І ст.

14   КАСЬКІВ Михайло Володимирович

 Народився 15.07.1950 р. в с. Колиндяни, Тернопільської області.

Український педагог. Закінчив Тернопільський  педагогічний інститут. Понад 30 років працював директором Чортківської гімназії імені Маркіяна Шашкевича. За його керівництва навчальний заклад зайняв 44 позицію за рейтингом “100 кращих шкіл України”.

Відмінник освіти. Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України – за особливі заслуги перед Українським народом.

15   БОЛЬШАКОВ Валерій Олександрович

 Народився 02.06.1942 року в м. Кіров, Росія.

Закінчив Кременецький Державний педагогічний інститут. Трудову діяльність розпочав в Ягільницькій школі вчителем фізичного виховання, також працював в Чортківській ЗОШ №2 та школі-інтернат. З 1972 р. по даний час – тренер Чортківської районної комунальної дитячо-юнацької спортивної школи.

За 50-річну трудову діяльність підготував чемпіонів першості Радянського Союзу, а також чемпіонів та призерів першості України. Вніс вагомий внесок у розвиток спорту в місті Чорткові.

16   АНДРІЇШИН Ігор Тадейович

 Народився 04.12.1942 р. в смт. Делятин, Івано-Франківської області.

Випускник Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка. Викладач Чортківського гуманітарного педагогічного коледжу ім. О. Барвінського з 1964 р. Виховав багато творчих особистостей, які досягли висот у своїй професії.

Багаторічний учасник квартету “Обрій”, диригент хорів “Благовіст”, “Щит закону”, “Юність”, був ініціатором створення ВІА “Меломани”.

Нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури і мистецтв України, Грамотою академії педагогічних наук України, відмінник народної освіти.  

 

17

ЛИЖЕЧКА Орест Францович

 

Народився 22.10.1958 р. у місті Чорткові.

Багаторічний кореспондент Чортківської районної газети “Голос народу”, член Національної Спілки фотохудожників України з 1994 р., визнаний міжнародною спільнотою фотомитець, учасник понад 120 колективних виставок фотохудожників у більш як 50 країнах світу. Удостоєний десятків нагород різних рівнів. Володар золотих, срібних та бронзових медалей фотосалонів та конкурсів у багатьох країнах світу.

Заслужений член Міжнародної Федерації фотомистецтв рівня EFIAP.

18   МАРМУС Володимир Васильович 

 Народився 21.03.1949 р. у с. Росохач, Тернопільської обл.

Український громадсько-політичний діяч. Член Української  гельсінської групи, голова районної організації УРП, ініціатор створенням в 1972 р. і керівник національно-патріотичної підпільної організації, що увійшла в історію як “Росохацька група”. 24.09.1973 р. був засуджений за “антирадянську агітацію і пропаганду” до 6 років позбавлення волі.

Автор публіцистичних книг “Друже зверхнику” та “Доля обрала нас”. Нагороджений орденом “За мужність” І ст. та ювілейною медаллю “20 років незалежності України”. 

19   МІРУС Борис Михайлович 

 Народився 19.08.1928 р. у с. Синяково, Чортківського району.

Народний артист України, актор Львівського Національного академічного українського драмтеатру ім. Марії Заньковецької. Зіграв понад 150 ролей у театрі та кіно.

З 1947 по 1957 роки був заарештований, звинувачений у націоналізмі та підготовці замаху на М. Хрущова. Ув’язнення відбував у м. Воркута (нині Республіка Комі, РФ).

Є лауреатом Львівської обласної премії в галузі культури, мистецтва ім. Романицького за акторські роботи. У 2019 р. нагороджений орденом “За заслуги” ІІ ступеня.

20  

БУДЕНЬКЕВИЧ Микола Федорович

(1947-2019) 

 Народився 01.01.1947 р. у с. Монастирець, Львівської обл. Загинув внаслідок нещасного випадку при виконанні службових обов’язків 12.04.2019 р. у м. Чортків.

Працівник комунального господарства “Чортківський комбінат комунальних підприємств”.

Здійснив вагомий трудовий внесок у розвиток господарської соціальної інфраструктури. Невтомно працював над підвищенням якісного рівня надання послуг жителям міста Чорткова у житлово-комунальній сфері.

21  

БАЗАЛІНСЬКИЙ Андрій Всеволодович 

(1945-2019)

 Народився 13.04.1945 р. у м. Бучач, Тернопільської обл. Помер 09.03.2019 р.

Поет, вчитель, просвітитель, краєзнавець, громадський діяч, людина праці… Був одним із перших у місті Чорткові протестантів-рухівців у 1989 році.

Автор 7 книг та збірок, написав краєзнавчі статті про Чортківську офензиву.

Нагороджений дипломом лауреата в номінації “Поезія” в 2013 р. від журналу “Тернопіль”. Заслужив життям і творчістю пошану і світлу пам’ять.

22  

ГОЛІНАТИЙ Петро Миколайович

(1939-2020) 

 Народився 25.03.1939 р. у с. Ст. Ягільниця, Тернопільської області.

Педагог-музикант, композитор, хоровий диригент, соліст-вокаліст, громадський діяч.

Свою педагогічну діяльність розпочав вчителем співів у школі с. Базар в 1961 р., з 1962 р. по 1966 р. працював хормейстером в СШ №6 м. Тернополя, з 1966 р. по 2003 р. – викладач Чортківської міської музичної школи.

Автор більше 100 обробок та аранжувань творів українських композиторів та народних пісень.

Заслужений працівник культури України (2006 р.).

23   КУНИК Андрій Володимирович 

 Народився 27.05.1982 р. у м. Чортків.

Військовослужбовець Збройних Сил України.

Закінчив Харківський Університет Повітряних Сил. 

Нагороджений медаллю “За сумлінну службу” ІІІ ступеня, медаллю “15 років сумлінної служби”, нагрудним знаком “За досягнення у військовій службі” ІІ ступеня.

24   ЧИЖИШИН Богдан Якович 

 Народився 14.12.1948 р. у місті Чортків.

Лікар вищої категорії. Вищу освіту здобув у Казахстані, де і працював по направленню лікарем-терапевтом. З 1976 р. почав трудитися лікарем-рентгенологом у Чортківському районі. З 1980 року по даний час працює завідуючим відділом Чортківської центральної районної комунальної лікарні. 

Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України за особливі заслуги перед українським народом.

25 БОРЦОВ Руслан Володимирович

Народився 1 жовтня 1995 року вмісті Волноваха Донецької області в сім`ї робітників. Мати Борцова Ірина Валентинівна, батько Борцов Володимир Іванович, брат Борцов Денис Володимирович. У 2002 році пішов у перший клас загальноосвітньої школи у с.Микільське. Паралельно займався спортом – важкою атлетикою. З дитинства мріяв стати військовослужбовцем.

         У 2015 році пішов працювати на шахту «Південнодонбаська №1» підземним електрослюсарем. У 2016 році одружився на Борцовій Розі Анатоліївні, а через рік народився син Рустам.

         У 2017 році уклав контракт на проходження військової служби у 503 батальйоні морської піхоти. 24 лютого 2022 року мобілізований як старший солдат, старший розвідник 2-го розвідувального відділення розвідувального взводу ТРО.

        Загинув 8 квітня 2022 року при виконанні розвідувальних дій в с. Володине, що на Донеччині.

        Поховали воїна в м.Чорткові на Алеї Героїв на кладовищі по вул. Ягільницька, а на могилі майорить синьо-жовте знамено. Оскільки дружина з сином, тікаючи від війни, знайшли прихисток у нашому місті.

        Героя нагороджено відзнакою «За честь і відвагу» (розпорядження Чортківського міського голови від 31.08.2022 №208-з, посмертно). Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 18.08.2022          № 1081, посмертно).

        Не маємо права забути! Вічна пам’ять Герою… Слава українським воїнам!

26   МАРУЩАК Сергій Петрович

Народився 29 липня 1989 року в селі Скородинці Чортківської громади. Проживав у с.Джуринська Слобідка Білобожницької громади.

        Чоловік у другий день війни разом із рідним братом добровольцями пішли на фронт захищати рідну Україну від рашистських орків.

        Солдат, служив розвідником-санітаром в/ч А-0284.

        Загинув 8 травня 2022 року в боях в смт.Білогірка Луганської області.

        Поховали воїна в рідному  селі Джуринська Слобідка Білобожницької громади, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

        Залишилися у Сергія батьки, дружина та двоє дітей.

        Сергій отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня (указ Президента від 01.07.2022 №462/2022, посмертно) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявленні у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

        Нагороджено відзнакою «За честь і відвагу» (розпорядження Чортківського міського голови від 31.08.2022 №208-з, посмертно). Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 18.08.2022 № 1081, посмертно).

        Не маємо права забути! Вічна пам’ять Герою… Слава українським воїнам!

27 МАХНЕВИЧ Назар Ярославович

Народився 19 лютого 1993 р. в м.Чорткові в сім`ї робітників. Навчався у загальноосвітній школі №2. У 2015 році закінчив Тернопільську академію народного господарства Чортківського інституту підприємництва і бізнесу та здобув професію  «Облік і аудит».

      З 2017 року — декілька ротацій в АТО. Після проходження строкової служби перевівся на заочну форму навчання у Чортківському фаховому коледжі економіки та підприємництва ЗУНУ і уклав перший контракт зі Збройними Силами України.

     У ході повномасштабного російського вторгнення був командиром бойової машини – командиром 2 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 2 гірсько-штурмової роти 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Звільняв Київську область від окупантів. Брав участь у боях за Бучу, Гостомель та Ірпінь.

        Загинув ще 5 травня 2022 року у селі Цупівка Харківської області під час захоплення ворожого блокпоста. Окупанти влучно поцілили гранатою. Лише звільнивши окуповані території, тіло Героя змогли забрати до рідного Чорткова. Чин похорону відбувся 29 вересня 2022 року в м.Чорткові.

        Поховали воїна на Алеї Героїв на кладовищі по вул. Ягільницька, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

        Залишилися у Назара мати, дружина та бабуся.

        Нагороджений відзнакою «Хрест сухопутних військ України» (2022), відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», медаллю «За жертовність і любов до України» від Української Православної церкви Київського патріархату, відзнакою «За честь і відвагу» (розпорядження Чортківського міського голови від 31.08.2022 №208-з, посмертно). Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 18.08.2022 № 1081, посмертно).

        Не маємо права забути! Вічна пам’ять Герою… Слава українським воїнам!

28 ГЛАДІЙ Андрій Ігорович

Народився 13 лютого 1975 року в м.Чорткові. Закінчив Чортківську ЗОШ №7. Навчався в Дрогобицькому педінституті. Закінчивши 1 курс,уклав контракт на проходження  військової служби.

       З 2014 року став учасником АТО. При виході з оточення м.Дебальцеве, що на Донеччині, отримав контузію.

       Під час повномасштабного вторгнення росії Андрій не зміг залишатися осторонь і вже наступного дня пішов на фронт. Служив молодшим сержантом в кулеметному взводі.

       Загинув 27 травня 2022 в результаті артилерійського обстрілу опорного пункту та штурмових дій окупантів поблизу смт. Новолуганське в Бахмутському районі на Донеччині.

        Поховали воїна на центральному кладовищі по вул. Ст.Бандери, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

        Залишилася у Андрія мати, батько та донька.

        Герой отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня (указ Президента від 21.07.2022 №523/2022, посмертно) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявленні у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

        Нагороджено відзнакою «За честь і відвагу» (розпорядження Чортківського міського голови від 31.08.2022 №208-з, посмертно). Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 18.08.2022 № 1081, посмертно).

        Не маємо права забути! Вічна пам’ять Герою… Слава українським воїнам!

29 МИСЬКІВ Сергій Михайлович

Народився 1 червня 1969 року в с.Добриводи Збаразького району Тернопільської області. Коли Сергію було 3 роки, сім`я переїхала в м.Чортків,  де він пішов вчитись в Чортківську гімназію ім.М.Шашкевича, а після вступив до Калінінградського авіаційного технічного училища.

        Працював у «Чортківській установі виконання покарань №26», захоплювався риболовлею.

        26 лютого 2023 року добровільно явився у  Чортківський РТЦК та СП. Спершу служив у роті охорони, пізніше був призваний на посаду стрільця-санітара 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила Галицького. Воював під позивним «Тато».

        Загинув  9 липня 2022 року, внаслідок ракетного удару по населеному пункті Часів Яр, що на Донеччині.

        Поховали Героя на Алеї Героїв на кладовищі по вул. Ягільницька, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

        Залишились у Сергія дружина, донька, батько та онуки.

        Герой отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня (указ Президента від 09.01.2023 №8/2023, посмертно) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявленні у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. Нагороджено відзнакою «За честь і відвагу» (розпорядження Чортківського міського голови від 31.08.2022 №208-з, посмертно). Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 18.08.2022 № 1081,посмертно).

        Не маємо права забути! Вічна пам’ять Герою… Слава українським воїнам!

30 БАСІСТИЙ Сергій Іванович

Народився 29 вересня 1975 року в м.Чорткові, згодом довший час проживав в смт.Іванівка Херсонської області. Навчався в місцевій школі, а пізніше вступив у Іванівське ВПУ №28 і здобув професію водій-електрик.

        В 2015 році брав участь в АТО, служив на Луганщині. Пізніше служив добровільно у роті охорони Чортківського РТЦК та СП. В лютому 2022 року був призваний на посаду стрільця-санітара 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила Галицького.

        Загинув  9 липня 2022 року внаслідок ракетного удару по населеному пункті Часів Яр, що на Донеччині.

        Поховали воїна на Алеї Героїв на кладовищі по вул. Ягільницька, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

       Залишились у Сергія мати, батько, дружина та донька.

       Сергій отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня (указ Президента від 09.01.2023 №8/2023, посмертно) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявленні у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.  Нагороджено відзнакою «За честь і відвагу» (розпорядження Чортківського міського голови від 31.08.2022 №208-з, посмертно). Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 18.08.2022 № 1081,посмертно).

       Не маємо права забути! Вічна пам’ять Герою… Слава українським воїнам!

31   ЧМІЛЬ Володимир Михайлович

Народився 4 вересня 1979 року в с.Долина  Теребовлянського району. Володимир був найстаршим з чотирьох дітей в сім`ї. Закінчив місцеву школу, пізніше вступив у Дрогобицький технікум за фахом «Технологія обробки матеріалів на верстатах і автоматичних лініях». Після закінчення навчання проходив строкову службу. Працював за фахом на ливарному заводі та багато років за кордоном. У вільний час захоплювався риболовлею, полюбляв відпочинок на природі. Володимир був дбайливим чоловіком і зміг замінити  Назарчику (пасинку) рідного батька.

        В квітні 2022 року сумлінно пішов захищати Україну. Спочатку служив в роті охорони в м.Теребовля, а потім  старшим стрільцем 24 окремої механізованої бригади ім. короля Данила Галицького, сержант.

        Загинув 9 липня 2022 року внаслідок ракетного удару російськими окупаційними військами у місті Часів Яр, що на Донеччині.

        Поховали воїна в рідному селі Долина Теребовлянського району, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

        Залишилася у Володимира дружина, пасинок, батько, рідні брати та сестри.

        Герой отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня (указ Президента від 09.01.2023 №8/2023, посмертно) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявленні у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. Нагороджено відзнакою «За честь і відвагу» (розпорядження Чортківського міського голови від 31.08.2022 №208-з, посмертно). Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 18.08.2022 № 1081,посмертно).

        Не маємо права забути! Вічна пам’ять Герою… Слава українським воїнам!

32   СТРІЛЕЦЬКИЙ Богдан Михайлович

Народився 11 березня 1985 в м.Тернопіль, але все життя проживав у  с.Шульганівка Чортківського району. Навчався в місцевій школі. У 2004 році вступив у професійний сільськогосподарський ліцей смт.Товсте і здобув спеціальність «Тракторист-машиніст», «Слюсар з ремонту с/г устаткування». Працював різноробочим у ТЗОВ «Поллена-Україна», «Органіка».

        У 2010 році одружився зі Стрілецькою Лідією Орестівною, а в 2014-2015 роках в них народилось два сина – Іванко та Богданчик.

        В 2020 році Богдан уклав контракт на проходження військової служби в Збройних Силах України і служив у 128-їй окремій гірсько-штурмовій бригаді м. Мукачево. У 2021 роціне залишився осторонь подій на сході України та як патріот своєї країни протягом 8 місяців брав участь в ООС, а потім продовжив службу у в/ч А-1556 м.Мукачево. Того ж року був нагороджений грамотою від командира частини за проявлену мужність та героїзм, рішучість при виконанні військових обов’язків на території Донецької та Луганської областей. З початком військової агресії знову пішов боронити рідну землю.

        Солдат,служив на посаді гранатометника гранатометного відділення взводу вогневої підтримки гірсько-штурмової роти, гірсько-штурмового батальйону військової частини А-1556.

        Загинув 29 серпня 2022 року під час наступальних дій поблизу населених пунктів Нововознесенське та Миролюбівка Херсонської області.

Залишилася у Сергія мати, батько, дружина та двоє синів.

        Похований Герой в рідному селі Шульганівка Чортківського району, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

       Залишилися у Богдана мати, батько, сестра, дружина та двоє синів.

        Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 28.09.2022 № 1119,посмертно).

        Не маємо права забути! Вічна пам’ять Герою… Слава українським воїнам!

33 БАЛИК Андрій Володимирович

Народився 4 жовтня 1987 року в м.Чорткові. З 1994-2005 рр. навчався в загальноосвітній школі №5. Працював у рідному місті та за кордоном. Він завжди брався за будь-яку роботу, не боявся працювати, допомагав всім хто просив. Займався спортом, часто відвідував спортивні зали. Андрій умів підтримати кожного у важку хвилину. Побратими розповіли, що Андрій завжди мав позитивний настрій та безмежну щирість. Його почуття гумору завжди підтримувало їх, з ним завжди було весело.

        В 2013 році одружився з Балик Світланою Іванівною, а 18 липня 2016 року в них народилась донечка Марта.

        Був призваний на службу 20 червня 2022 року в інженерні війська. З 24 серпня 2022 року служив на посаді сапера інженерно-саперного взводу 98-го піхотного батальйону 60-ої окремої механізованої бригади в/ч А-1962.

        Загинув 31 серпня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання в районі села Петрівка на Херсонщині,отримавши поранення, несумісні з життям…

        Поховали воїна на Алеї Героїв на кладовищі по вул. Ягільницька, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

        Вдома залишились у Андрія дружина, донька, мама, сестра і брат.

        Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 28.09.2022 № 1119,посмертно).

Не маємо права забути! Вічна пам’ять Герою… Слава українським воїнам!

34    СКУРЖАНСЬКИЙ Андрій Романович

Народився 12 серпня 1971 року в с.Звиняч Білобожницької громади. Навчався в Звиняцькій неповній середній школі. Потім вступив в Бучацьке середнє профтехучилище. З 1989 по 1991 рр. служив в армії. Пізніше переїхав до Чорткова та працював в органах внутрішніх справ і муніципальній варті Чортківської міської ради, а згодом поїхав за кордон на роботу.

Повернувшись додому в 2021 році уклав контракт на проходження військової служби в Збройні Сили України і служив у  44 окремій артилерійській бригаді на посаді водія гармати військової частини А-3215.

Загинув 7 вересня 2022 року близько під час проведення рейдових дій у селі Волохів Яр Харківської області. Андрій підірвався на мінно-вибуховому пристрої, у результаті чого отримав поранення, несумісні з життям.

       Поховали Героя у рідному селі Звиняч Білобожницької громади, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

       У Героя залишились батько, дружина, донька та син.

       Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 28.09.2022 № 1119,посмертно).

       Не маємо права забути! Вічна пам’ять Герою… Слава українським воїнам!

35   ТКАЧУК Тарас Володимирович

Народився 4 червня 1987 року в місті Чорткові.

Впродовж багатьох років Тарас перебував на заробітках у Франції. Там жив, працював та зустрів кохання… Але не зміг стояти осторонь і повернувся у рідну країну, коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії.

        5 березня 2022 року добровільно пішов у Чортківський РТЦК та СП, отримав повістку та відразу поїхав на навчання на полігон, а після того – у зону бойових дій.

       Солдат, номер обслуги кулемета взводу вогневої підтримки, гранатометник гранатометного відділення протитанкового взводу третього єгерського батальйону в/ч А-4056. Воював під псевдонімом «Марсель».

       Загинув ще 7 вересня 2022 року внаслідок ракетного удару в районі населеного пункту Богоявленка, що на Донеччині, але повернутися назавжди у рідне місто зміг аж через 4 місяці.

       Довгі чотири місяців сліз, тривоги та горя батьків, брата і сестри в очікуванні нагоди попрощатися із рідною людиною.

       Чин похорону відбувся 5 січня 2023 року. Похований Тарас у рідному місті на Алеї Героїв на кладовищі по вул. Ягільницька, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

       Схиляємо голови перед світлою пам`яттю кожного полеглого воїна! 

       Вічна пам’ять та слава Герою… Слава українським воїнам!

36 МАРМУС Василь Володимирович

Народився 26 квітня 1992 року в місті Чорткові. 

Змалку навчився любити Україну та знав ціну нашої Незалежності, адже виріс у знаній в наших краях патріотичній сім’ї. Його батько – Володимир Мармус – відомий громадсько-політичний діяч, учасник національно-визвольних змагань, член легендарної «Росохацької групи», яка в ніч на 22 січня 1973 року вивісила у Чорткові українські прапори. За це його засудили до 6 років позбавленні волі у колонії суворого режиму з наступним засланням на 5 років.

        Василь був не тільки хорошою людиною, а й гарним музикантом: грав на багатьох інструментах, зокрема, акордеоні, бандурі, губній гармоніці, неперевершено грав на тромбоні. Василь завжди з азартом брався за нові справи та все доводив до кінця.

        Коли почалась війна, не зміг залишатись осторонь та пішов служити добровольцем. Воював під позивним псевдонімом «Музикант».  

        Солдат, воював у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України водій першого зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу в/ч А2582.

        Загинув 11 вересня 2022 року в селі Оскіл Ізюмського району Харківської області.

        Поховали воїна на Алеї Героїв на кладовищі по вул. Ягільницька, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

        У чоловіка залишився батько,мати, дружина та донька.

        Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 28.09.2022 № 1119,посмертно).

        Чортківську мистецьку музичну школу перейменовано на честь Героя, тож тепер заклад носить назву Чортківська мистецька музична школа імені Василя Мармуса.

        Схиляємо голови перед світлою пам`яттю кожного полеглого воїна! 

Вічна пам’ять та слава Герою…

37 КИРИЛЮК Назар Романович

Народився 8 березня 1995 року в с. Біла Чортківської громади. Навчався в загальноосвітній школі № 6, а пізніше вступив до ДНЗ «Чортківське ВПУ» і здобув освіту «Тракторист-машиніст с/г виробництва».

       З 2013-2018 роки проходив військову службу по контракту в Збройних Силах України. В 2017 році був в зоні бойових дій в с.Кримське Луганської області.

      Назара знову призвали на військову службу у перший же день повномасштабного вторгнення росіян. Служив у 24-ій окремій механізованій бригаді імені короля Данила водієм взводу протитанкових керованих ракет другого стрілецького батальйону в/ч А-0998.

      Загину Назар 12 вересня 2022 року близько під час авіаційного удару у селі Сухий Ставок Херсонської області, отримавши поранення, несумісні з життям.

       Похований Герой у с.Біла Чортківської громади на Алеї Героїв, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

       У Назара залишились батьки та рідна сестра.

       У 2017 році був нагороджений відзнакою від Президента «За участь в Антитерористичній операції», медаллю від Православної церкви України «За жертовність і любов до України» та отримав нагрудний знак «Ветеран війни».

       Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 28.09.2022 № 1119,посмертно).

       Схиляємо голови перед світлою пам`яттю кожного полеглого воїна! 

       Не маємо права забути! Вічна пам’ять Герою… Слава українським воїнам!

38 МИКУЛЯК Віталій Ігорович

Народився 11 січня 1996 року в с. Біла Чортківської громади. Навчався в Білівській школі. Пізніше здобув фах в Тернопільському ВПУ сфери послуг та туризму.

       З 2016 по 2017 рр. проходив строкову військову службу в ЗСУ в Одеській області.     

       Був призваний на службу 24 лютого 2022 року. Служив у 24-ій окремій механізованій бригади імені короля Данила оператором-розвідником взводу протитанкових керованих ракет другого стрілецького батальйону в/ч А-0998.

       Загинув 12 вересня 2022 року близько під час авіаційного удару в селі Сухий Ставок Херсонської області,  отримавши поранення, несумісні з життям.

       Похований Герой у с.Біла Чортківської громади на Алеї Героїв, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

       У Віталія залишились батьки, брат та сестра.

       Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 28.09.2022 № 1119,посмертно).

       Схиляємо голови перед світлою пам`яттю кожного полеглого воїна! 

        Не маємо права забути! Вічна пам’ять Герою… Слава українським воїнам!

39 ХОЛОДЮК Роман Дмитрович

Народився 28 лютого 1988 року в с.Горішня Вигнанка Чортківської громади.

        Чоловік з перших днів війни не зміг залишатись осторонь, ставши добровольцем. У 2014-2015 роках брав участь в АТО на сході України.

         Роман з перших днів повномасштабної війни не зміг залишитись осторонь подій, тому став добровольцем. Спершу служив у Чорткові, а потім, відчуваючи свою необхідність на фронті, поїхав на передову. Роман призваний як солдат, водій аеромобільного відділення, аеромобільного взводу, аеромобільної роти, аеромобільного батальйону в/ч А-2120.

          Під час виконання бойового завдання 14 вересня 2022 року біля населеного пункту Соснове Краматорського району Донецької області отримав вогнепальне осколкове поранення, несумісне з життям.

          Похований Герой у с.Горішня Вигнанка Чортківської громади, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

          У Героя залишились мати і батько, сестра, дружина та двоє дітей.

          Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 28.09.2022 № 1119,посмертно).

          Не маємо права забути! Вічна пам’ять Герою… Слава українським воїнам!

40 ЖИБЧУК Василь Єфтемійович

Народився 23 липня 1975 року в м. Маріуполь Донецької області. Навчався в місцевій школі, а потім вступив у Приморський професійний аграрний ліцей.

       Сестра із чоловіком та двома донечками, тікаючи від війни, знайшла прихисток у Чорткові.

       Служив у збройних Силах України з 2021 року, а коли розпочалась повномасштабна війна – пішов добровольцем захищати рідну землю.

        Василь був молодшим сержантом, командиром бойової машини механізованого батальйону в/ч А-0693.

        Захищаючи територіальну цілісність України, загинув у бою 14 вересня 2022 року у м. Лисичанськ.

        Похований Герой на Алеї Героїв на кладовищі по вул. Ягільницька, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

       Жибчук Василь, як і всі бійці Збройних Сил України – незалежно від того, із Тернопільщини вони чи Донеччини, воюють за єдину мету – соборну та вільну Україну.

        Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 28.09.2022 № 1119,посмертно).

        Не маємо права забути! Вічна пам’ять Герою… Слава українським воїнам!

41 РОСЧІС Ігор Іванович

Народився 16 вересня 1973 року в с.Сокиринці в сім`ї військовослужбовця. У 1980 році сім`я переїхала в м.Чортків. Навчався в Чортківській гімназії ім.М.Шашкевича. У 1988 році вступив у Кам`янець-Подільське ПТУ №6, де здобув професію автогрейдериста. Працював водієм в Україні та Польщі.

        Ігоря призвали на службу 8 квітня 2022 року. Служив навідником десантно-штурмової роти військової частини А-1910.

        Загинув Герой 20 вересня 2022 року під час артилерійського обстрілу поблизу села Яцьківка Краматорського району Донецької області, отримавши поранення, несумісні з життям.

         Похований Герой на Алеї Героїв, що на Ягільницькому кладовищі, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

         Залишилися в Ігоря мати, дружина, донечка, зять та внук.

         Герой отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 28.09.2022 № 1119,посмертно).

       Не маємо права забути! Вічна пам’ять Герою…Слава Україні!

42 ПЕТРИШИН Олександр Ярославович

Народився 1 жовтня 1976 року в с.Джурин Білобожницької громади. Після закінчення Джуринської середньої школи в 1994 році служив у війську. Потім повернувся в село, де працював з батьком комбайнером. Згодом одружився і народилось в сім`ї двоє дітей Павло і Вадим.

       З 2013 року проживав в м.Чорткові.

       У 2015 році Олександр був мобілізований в прикордонні війська захищати Україну.

       Під час повномасштабного вторгнення росії Олександр не зміг залишатися осторонь і вже наступного дня пішов на фронт. Більше ніж 200 днів Воїн мужньо відстоював територіальну цілісність України та захищав кожного із нас від рук ворога, служив старшим сержантом 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини А-4279.

        Загинув Олександр 1 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання біля села Сухий Ставок що на Херсонщині, внаслідок отриманих травм несумісних із життям.

        Похований Олександр у рідному Чорткові на Алеї Героїв, що на Ягільницькому кладовищі.

        Залишилися в Олександра батьки, сини, дружина та сестра.

        Вічна пам’ять та шана Герою…Не маємо права забути!

43 ЖОЛОНДЕК Сергій Мирославович

Народився 7 травня 1980 року в с. Кобиловолоки Теребовлянського району у багатодітній сім’ї – усього їх було десятеро. Навчався в Кобиловолоцькій ЗОШ І-ІІІ ст., після – вступив до Буданівського ПТУ №28 і здобув спеціальність електрика. У 2001 році переїхав у м.Чортків і працював у Чортківській центральній лікарні завідувачем господарством. Його старший брат пішов захищати Україну від російських загарбників ще на початку війни вісім років тому. Під час бойових дій отримав контузію, через яку згодом загинув. Тож Сергій пішов стопами брата боронити Україну.

       Сергій був призваний на військову службу під час мобілізації Чортківським РТЦК та СП 18 липня 2022 року. Солдат, служив у 25-тій окремій повітряно-десантній Січеславській бригаді стрільцем 9 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону в/ч А -1126.

        Загинув Герой 2 жовтня 2022 року від отриманих поранень, несумісних з життям, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ямполівка Краматорського району Донецької області.

        Похований Олександр у рідному Чорткові на Алеї Героїв, що на Ягільницькому кладовищі.

        У воїна залишились батьки, дружина, син, брати та сестри.

        За виявлені у захисті державних інтересів мужність і відвагу, зміцнення обороноздатності та безпеки України президент посмертно відзначив медаллю «Захиснику вітчизни».

         Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

44 МАЛЬОВАНИЙ Сергій Васильович

Народився 4 лютого 1988 року в с.Звиняч Білобожницької громади. Навчався в місцевій школі. Пізніше вступив до Прикарпатського університету ім.В.Стефаника і отримав базову вищу освіту за спеціальністю «Право». В 2009 році вступив у Одеську національну академію і здобув освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.

       В 2010 році одружився і переїхав жити в м.Чортків. В шлюбі народилось двоє синів.

       До війни працював  слідчим у Чортківському районному відділі поліції, згодом – бригадиром на підприємстві «СЕ Борднетце-Україна».

      Сергій 7 березня 2022 року вступив до Чортківської тероборони. Солдат, на фронті був водієм стрілецької роти в/ч А-7167.

      Загинув 13 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в  селі Роздолівка Бахмутського району Донецькій області.

      Похований Олександр у рідному селі Звиняч Білобожницької громади.

      У воїна залишилась матір та батько, дружина, двоє дітей, сестра.

      Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 27.06.2023 № 1512, посмертно).

      Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

45 ЛІСОВИЙ Петро Романович

Народився 22 травня 1980 року в с.Біла Чортківської громади. Навчався в Білівській школі. Закінчив ДНЗ «Чортківське вище професійне училище» за спеціальністю «Опоряджувальник будівельний». Працював на різних роботах як в Україні, так і за кордоном.

      З 20 серпня 2014 року по 21 вересня 2015 року був учасником АТО.

      Під час повномасштабного вторгнення росії був призваний на військову службу 25 лютого 2022 року. Солдат, служив навідником у роті вогневої підтримки в/ч А-7167.

      Загинув 5 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого стрілецького вогню поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області.

      Похований Петро в рідному селі Біла Чортківської громади на Алеї Героїв, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

      У Героя вдома залишилась мама, сестра, дружина та двоє дітей.

      Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

46 ФІЛІПОВИЧ Дмитро Вікторович

Народився 16 травня 1987 року в м.Новомиргород  Кіровоградської області. Навчався в Новомиргородській школі №2. В 2008 році переїхав проживати в с.Біла Чортківського району, де одружився. 17 червня 2009 року народилась донька Єва, а 2 жовтня 2011 року – син Назар.

       Дмитро добровільно пішов на війну 4 серпня 2022 року. Служив розвідником розвідувального взводу механізованого батальйону військової частини А-7014. І рівно через чотири місяці – 4 грудня 2022 року поблизу села Червонопопівка Луганської області внаслідок мінометного обстрілу отримав поранення, несумісні з життям.

       Похований Герой у с.Біла Чортківської громади на Алеї Героїв, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

      У Героя залишились мама та батько, дружина і двоє дітей.

       Герой отримав нагрудний знак «Сталевий хрест» від Головнокомандувача Збройних Сил України (наказ головнокомандувача ЗСУ від 28.10.2022 №1522, посмертно) – за виконання бойових завдань під час проведення об’єднаних, антитерористичних операцій, а також операцій з підтримання миру та безпеки, високі показники у бойовій підготовці, несення бойового чергування, вартової (внутрішньої) служби у повсякденній діяльності.

       Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

47   КІЙОНКО Роман Казимирович

Народився 5 червня 1972 року в с.Горішня Вигнанка Чортківської громади.

        Спершу Роман 15 місяців воював в зоні АТО/ООС, а 26 лютого 2022 року був призваний на службу Чортківським РТЦК та СП у зв’язку з повномасштабним вторгненням росіян. Служив командиром першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини А-7167.    

       Загинув 9 грудня 2022 року у ході виконання бойового завдання під час ворожого артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Роздолівка Бахмутського району Донецької області.

        Похований Роман у рідному селі Горішня Вигнанка Чортківської громади, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

        На жаль, практично усе життя Роман прожив сам. У шлюбі був лише декілька місяців. Мами і тата серед живих вже немає. Залишився тільки рідний брат та зведена сестра.

       Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

48 МЯКОВСЬКИЙ Віталій Степанович

Народився 31 жовтня 1985 року в м.Чорткові. Навчався у загальноосвітній школі №7. Пізніше вступив у ДНЗ «Чортківське ВПУ» і здобув спеціальність «Муляр-штукатур».

       Призваний у 2004 році на строкову службу. Після служби вступив у Волинське училище професійної підготовки працівників міліції УМВС України у Волинській області. В 2013 році одружився з Кащишин Юлією Ігорівною, а пізніше народилось два сини Дмитро і Максим.

        З початку повномасштабного вторгнення рф був мобілізований до лав Збройних Сил України на посаду водія гармати в/ч А-2943.

       Загинув Віталій 5 лютого 2023 року в районі смт.Новоселівка на Донеччині внаслідок множинних вогнепальних поранень.

       Похований Віктор у рідному місті Чортків на кладовищі по вул. Стефаника, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

       У Героя залишились мати та батько, дружина і двоє дітей.

       Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

49 ЧІЛІКІН Сергій Володимирович

Народився 28 січня 1974 року в м.Чорткові. Навчався в Чортківській гімназії ім.М.Шашкевича.

       Призваний влітку 2022 року до лав Збройних Сил України. Сержант, служив водієм взводу протитанкових керованих ракет в/ч А-4248.

      Загинув 14 березня 2023 року під час виконання бойового завдання у населеному пункті Білогорівка Луганської області.

      Похований Сергій у рідному Чорткові на Алеї Героїв, що на Ягільницькому кладовищі, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

      У воїна залишився тільки рідний брат.

      Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

50   ПОБІГУН Ігор Михайлович

Народився 25 травня 1990 року в місті Чорткові.

      Навчався в Чортківській ЗОШ І-ІІІ ступенів №5. З 2008-2009 рік проходив строкову службу в артилерійських військах в м.Біла Церква. Після служби працював в охоронному агентстві.

      З 2014-2015 рр. брав безпосередню участь в бойових діях в зоні АТО.

      Після повномасштабного вторгнення рашистів 25.02.2022 був мобілізований на боротьбу з окупантами. Воював в складі 44 артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола на різних напрямках: у районі Житомирської траси, у Чорнобильській зоні, у Запорізькій та Донецькій областях. Після розформування їхнього підрозділу продовжив службу в 68 окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша на Донецькому напрямку на посаді стрілець-санітар єгерського батальйону  в/ч А-4056, молодший сержант.

      Загинув 17 квітня 2023 року внаслідок мінно-вибухової травми, несумісної із життям, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Павлівка Донецької області.

      Похований Ігор у рідному Чорткові на Алеї Героїв, що на Ягільницькому кладовищі, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

      У героя залишились батьки та сестра.

      Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

51 КАРПІНСЬКИЙ Богдан Андрійович

Народився 18 серпня 1970 в місті Чорткові.    Навчався у Білівській школі. Пізніше вступив до Чернівецького транспортного фахового коледжу і здобув спеціальність «Залізничний транспорт». Працював у ВСП «Чортківська дистанція колії»

      Солдат, служив на посаді водія взводу протитанкових керованих ракет в/ч А-4248.

      Помер 18 квітня 2023 року під час виконання військових обов’язків в населеному пункті Білогорівка Луганської області (ішемічна хвороба серця).

      Похований Богдан в рідному селі Біла Чортківської громади на Алеї Героїв, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

      У героя залишилась мама, дружина та донечка.

       Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

52 СКОБЛІН Андрій Анатолійович

Народився 7 листопада 1982 року в місті Чорткові.

Навчався в Чортківській ЗОШ №2. В 1994 році померла мати. Після школи вступив до Чортківського навчально-наукового інституту підприємництва і бізнесу ЗУНУ, але не закінчив, оскільки змушений був іти працювати. В 2010 році Андрій повернувся до рідного дому з м.Києва, де працював, оскільки захворів батько (онкологія). В січні 2011 року помирає батько і у Андрія залишається тільки рідна сестра Оля.

     В червні 2022 року отримав повістку і був направлений в навчальний центр для мобілізованих міста Кам`янець-Подільський, де отримав спеціальність сапера інженерно-саперного взводу. Спочатку підрозділ Андрія займався розмінуванням територій на Херсонщині. Після цього вперше був під Бахмутом, де підрозділ укріплював лінію оборони. В грудні 2022 року був переведений на  посаду радіомінера інженерно-саперного взводу в/ч А-1962. В січні-лютому 2023 року перебував на полігоні в Івано-Франківській області, де вже навчав інших саперної справи. Далі була Київщина і в березні 2023 року  підрозділ був направлений в м.Бахмут.

       Загинув 24 квітня 2023 року від отриманих осколкових поранень, несумісних із життям, під час виконання бойового завдання в м. Бахмут Донецької області.

       Похований Андрій у рідному Чорткові на Алеї Героїв, що на Ягільницькому кладовищі, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

      У героя залишилась тільки сестра.

      Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

53 ВІТІВ Володимир Петрович

Народився  30 січня 1979 року в селі Росохач Чортківської громади. Навчався у Росохацькій загальноосвітній школі.

      Згодом проходив службу  в Збройних Силах України у десантних військах на Одещині.Через деякий час одружився і переїхав жити у м.Теребовля.

      Коли почалась повномасштабна війна, Володимир не зміг залишитись вдома та пішов служити добровольцем. Його батько, Петро Вітів, знаний у нашому краї учасник національно-визвольних змагань, член підпільної патріотичної Росохацької групи, яка в ніч з 21 по 22 січня 1973 року розвісила в Чорткові українські національні прапори і розклеїла антирадянські листівки на честь 55-ї річниці проголошення незалежності УНР.  Був заарештований 11 квітня 1973 року. Через неповноліття кримінальної справи не було порушено; звільнений з-під варти 18 квітня 1973 року.

       Вітів Володимир – солдат, служив на посаді водія стрілецької роти в/ч А-4248.

       Загинув 5 травня 2023 року від снайперської кулі під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області.

       Похований Володимир у рідному селі Росохач Чортківської громади, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

       У героя залишились батько, дружина, син і дві рідні сестри.

       Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

54 ПОДСТРІГАЇВ Микола Володимирович

Народився  17 травня 1979 року в місті Чорткові. Навчався у Чортківській ЗОШ І-ІІІ ст. №2. Пізніше здобув спеціальність електрозварника. Працював у магазині меблів «ІМО меблі».У вільний час захоплювався футболом. Грав за команди Чортківського району та міста Чортків.

       У 2022 році призваний до лав Збройних Сил України. Солдат, служив на посаді радіотелеграфіста у в/ч А-0998.Воював у самому пеклі фронту – місті Бахмут.

      Помер 10 травня 2023 року під час перебування у відпустці.

      Похований Микола у рідному Чорткові на Алеї Героїв, що на Ягільницькому кладовищі, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

      У героя залишилась дружина, син, донька та сестра.

      Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

55 ГУМЕНЮК Олег Мирославович

Народився 26 серпня 1972 року в c.Заздрість Теребовлянського району в сім’ї робітників. Навчався в місцевій школі, де закінчив 9 класів,  а 10-11 класи закінчив в Струсівській школі.

      Потім вступив до Тернопільського кооперативного технікуму. У 1990 році пішов на військову службу. Закінчивши службу, повернувся до навчального закладу і закінчив його.

      У 1994 році одружився з Гуменюк Тетяною Богданівною  і переїхав жити в м.Чортків.

      Працював як в Україні, так і за кордоном. Після повернення в Україну багато допомагав при церкві Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (монастир).

       Він пішов добровольцем захищати рідну землю відразу ж, коли розпочалась велика війна – 26 лютого 2022 року і був зарахований в 44 артилерійську бригаду ім.Гетьмана Данила Апостола.

        Старшина, служив командиром гармати артилерійського дивізіону в/ч А-3215. Безстрашно вибивав окупантів із української землі, бо розумів, що на ньому та побратимах зараз тримається все майбутнє України.

       20 травня 2023 року в результаті прицільного артилерійського обстрілу отримав вогнепальне осколкове поранення, був госпіталізований у одну із лікарень міста Запоріжжя. Медики робили все можливе, аби зберегти життя воїну, втім 24 травня 2023 серце Олега перестало битись.

       Похований Олег у рідному Чорткові на Алеї Героїв, що на Ягільницькому кладовищі, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

       Вдома у Героя залишилась дружина, двоє дітей, рідний брат.

       Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

56 РОМАНОВ Сергій Володимирович

Народився 31 березня 1988 року в місті Чорткові.

       Навчався в Чортківській ЗОШ №6. Потім вступив до ДНЗ «Чортківське вище професійне училище» і здобув спеціальність «Опоряджувальник будівельний».

       Сергій пішов захищати рідну землю ще у 2022 році. Солдат, служив стрільцем у другому десантно-штурмовому батальйоні в/ч А-0224, відзначався особливою стійкістю та мужністю.

       Загинув 11 червня 2023 року поблизу населеного пункту Новомихайлівка, що на Донеччині.

       Похований Сергій у рідному селі Горішня Вигнанка Чортківської громади, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

       У  Героя залишилася, мати, сестра, бабуся та вітчим.

       Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

57 БУБЛИК Ігор Омелянович

Народився 02 червня 1985 в місті Чорткові.

      Навчався в Чортківській ЗОШ І-ІІІ ступенів №6. Після закінчення школи здобув спеціальність «Технік-програміст» в Гусятинському коледжі Тернопільського ДТУ ім.І.Пулюя. Пізніше проходив службу в армії в десантних військах м.Гвардійське Дніпропетровської області.

       Більшу частину свого життя працював у фірмі «Захід-електро» у м.Чорткові.

       Ігор був мобілізований на військову службу 08 травня 2023 року. Рядовий, служив на посаді навідника відділення кулеметного взводу стрілецької роти в/ч А-4856.

       Загинув 19 червня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Кремінна Луганської області.

       Похований Ігор у  рідному Чорткові на Алеї Героїв, що на Ягільницькому кладовищі, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

       У Героя залишились батьки та брат.

       Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

58 ХВАЛА Олександр Іванович

Народився 8 вересня 1982 року в м.Чорткові в сім’ї будівельників. У 1989 – 2000 роках навчався у ЗОШ I-III ст. №5. Після закінчення школи, вступив до Теребовлянського вищого училища культури, де навчався на спеціальності “Народна хореографія”.

        У 2003 році одружився. Дружина – Хвала Оксана Йолдизівна, а згодом у щасливій і люблячій сім`ї народилося двоє синів.

        З 2017- 2022 роки працював в «Укрзалізниці».

        Олександр 13 січня 2023 року був призваний до лав ЗСУ. У березні 2023 року його зарахували до 36-ої окремої бригади морської піхоти. Матрос, служив на посаді гранатометника батальйону морської піхоти в/ч А 2802. Брав участь у боях за Авдіївку Донецької області.

        Олександр 12 червня 2023 року загинув, під час виконання бойового завдання у селищі Левадне Запорізької області.

        Чин похорону відбувся 30 липня 2023 року. Похований Олександр у рідному Чорткові на Алеї Героїв, що на Ягільницькому кладовищі, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

       У Героя залишились батьки, дружина та двоє синів.

       Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

59 ОРЕЛ Руслан Григорович

Народився 22 червня 1973 року у селі Великі Чорнокінці Чортківського району Тернопільської області. У 1990 році закінчив Великочорнокінецьку загальноосвітню школу  і продовжив навчання у Бучацькому сільськогосподарському технікумі.

        З червня 1992 по  грудень 1993 роки служив у Прикордонних військах України. Після служби одружився. З дружиною виховували дочку Олю. Працював у місцевому агропідприємстві «Обрій», був на заробітках в Польщі.

        Він добровольцем пішов боронити Україну від окупантів ще 26 лютого 2022 року, хоча  з дитинства мав проблеми зі здоров`ям. Спершу служив тут, на Тернопільщині, а 11 квітня 2022 року його із побратимами відправили у Рубіжне, що на Луганщині. Солдат, служив водієм-електриком у військовій частині А7284.

       Брав участь у звільненні Харківської області, згодом обороняв Луганщину.

       Отримавши поранення під час чергового бою, боровся за життя в  одній із лікарень міста Дніпра, де і помер 21 серпня 2023 року.

       Похований Руслан у  Чорткові на Алеї Героїв, що на Ягільницькому кладовищі, а на могилі майорить синьо-жовте знамено.

      У Героя залишились мама, сестра, дружина, донька, зять та двоє онуків.

       Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (рішення сесії Чортківської міської ради від 01.09.2023 № 1614, посмертно).

      Вічна пам’ять та шана Герою… Не маємо права забути!

60 ГРОМОВИЙ Денис Володимирович

Народився 23 січня 1987 року у селі Ємилівка на Кіровоградщині. У 1994-2004 роках навчався в Ємилівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи пішов на службу до Збройних Сил України.

Проходив службу у військовій частині м.Біла Церква. Згодом проживав і працював у м.Київ. У 2007 році одружився і переїхав на постійне місце проживання в Тернопільську область.

          У зону бойових дій мобілізований 11 квітня 2014 року. Служив старшим оператором гранатомета у 51-ій окремій механізованій бригаді. Опинився в оточенні біля Оленівки під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим артобстрілом, а також обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня 2014 року загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади. Також бригада понесла втрати під час виходу з оточення 31 серпня, колона була розстріляна російськими бойовиками. Отримав важке поранення 30 серпня 2014 року, перебував у лікарні смт.Велика Новосілка Донецької області, де його оперували.

         Серце воїна перестало битися 31 серпня 2014 року. Похований 05 вересня 2014 року в селі Росохач Чортківської громади.

          Залишилися у Героя дружина та двоє синів.

          Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни. Присвоєно звання «Почесний громадянин Тернопільської області», «Почесний громадянин міста Чорткова»

(посмертно).

61   РУЩАК Роман Йосипович

Народився 17 січня 1978 року у Чорткові. Роман був єдиним сином у сімї. Часто їздив на заробітки до Києва, працював на будовах у Чорткові.

          Мобілізували Романа до війська 29 липня 2014 року. У жовтні отримав осколкове поранення в руку, його із великою втратою крові доправили до  Харківського військового шпиталю. Потім лікувався у Львові та вдома. На початку 2015 року повернувся на фронт, відразу потрапив у «котел» під Дебальцевим. Цілий місяць рідні не знали про його долю. У лютому  2014 року під час прориву бригади з «котла» Роман упав з БТРА, побився і поламав два ребра. Лікувався у Чорткові, Чернівцях. Після лікування знову вирушив у зону бойових дій. Згодом у Романа відкрилась виразка шлунка та почали відмовляти нирки. Востаннє мати розмовляла з ним за годину до загибелі. Загинув за невідомих обставин 22 червня 2015 року у селищі Городище Луганської області за 20 днів до демобілізації.

         Поховали Героя 25 червня 2015 року у Чорткові на кладовищі по ул.. Ягільницька.

У нього залишилась мати та син.

         Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чорткова» (посмертно)

62   ШТУНИК Ігор Антонович  

Народився 24 травня 1972 року в с.Скородинці. Був середущим у багатодітній родині. Усім допомагав, усіх підтримував і добрим словом, і вправним ділом. Був майстром на усі руки та все змінила війна.

          Влітку 2016 року підписав контракт на військову службу в Збройні Сили України. Молодший сержант, стрілець-зенітник 3-го зенітного ракетного взводу 1-ї зенітної ракетної батареї зенітного ракетного-артилерійського дивізіону 14-ї ОМБР в/ч В-0259.

          Загинув 26 червня 2017 року на Луганщині.

          Похований у селі Скородинці.

          Залишилися мама та дві доньки.

ЧОРТКІВСЬКА МІСЬКА РАДА

Контакти:
48500, Україна, Тернопільська обл.
м.Чортків, вул. Тараса Шевченка, 21

тел. (03552) 2-27-98
24636045@mail.gov.ua
info@chortkivmr.gov.ua
Перейти до вмісту