ВОНИ ЗАХИЩАЮТЬ УКРАЇНУ: ОЛЕКСАНДР ГРЕБЕЛЮК – КУЛЕМЕТНИК ІЗ СЕЛА БІЛА

Чортківська міська рада розпочинає серію матеріалів #ВониЗахищаютьУкраїну про тих, хто щодня, щоночі та щохвилини тримає Україну – про наших воїнів ЗСУ із Чортківської громади. Дебютним героєм став Олександр Гребелюк із села Біла, який до війни займався ремонтами, але вже 25 лютого 2022 року прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, щоб вберегти державу від окупантів.

Саме сьогодні Олександру вручили найвищу відзнаку Чортківського міського голови «За честь і відвагу» за служіння народу України, вірність військовій присязі, особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальній цілісності України.

Для Олександра, як і всієї України, війна розпочалась ще у 2014 році. Тоді чоловік зупиняв того ж ворога у Кримському, Авдіївці, Новодружківці у складі 24-ої окремої механізованої бригади. Сім років тому йому допомагала нести службу самохідна артилерійська установка 2С1 «Гвоздика».

Тепер же наш воїн – кулеметник 105-ої окремої бригади територіальної оборони. На початку липня 2022 року він разом із побратимами утримував наступ росіян у Роздолівці поблизу міста-фортеці Бахмут.

У вересні бригада першою пішла на штурм російських позицій у Спірному. Олександр разом із багатьма побратимами потрапили у оточення, виживали під постійними шквальними обстрілами окупантів. Зв’язку із Олександром не було протягом кількох днів, а до дружини навіть надходила інформація про його ймовірну загибель.

Машина медичної евакуації раз змогла прорватись до Спірного крізь щільний артилерійський обстріл, втім вивезли лише важких поранених. Олександру разом із ще дев’ятьма побратимами довелось виходити із селища самим… На щастя, повернулись усі живі.

Порівнюючи 2014 та 2022 роки, Олександр зізнається, що дуже важко було і тоді, і зараз. Тоді були великі проблеми зі спорядженням, доводилось частенько спати під відкритим небом на землі, що суттєво вдарило по здоров’ю. Чоловік каже, що зараз все ж важче через значну кількість важкого озброєння, авіацію тощо…

Влітку Олександр одружився вдруге, каже, що має уже трьох донечок. Якомога швидше сподівається дочекатись перемоги та нарешті повернутись додому. Втома дається взнаки, постійні проблеми зі здоров’ям нікуди не поділись (3 група інвалідності), втім воїн розуміє, що хто, як не він?..