НОВЕ ПОКОЛІННЯ ОСВІТИ: УРОКИ ВІД ТИХ, ХТО ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄ

Сторітелінги, настільні ігри та заняття, які б допомагали стати учням щасливішими – саме так свої уроки з математики та фізики характеризує вчитель-початківець із Чортківського ліцею №5 Назар Дереворіз.

Для пана Назара цей навчальний рік – другий рік роботи в школі, до того чоловік працював програмістом та займався репетиторством з математики, проводив таборні збори при Монастирі кармелітів, що у нашому місті.

Розкажіть про свій шлях до професії вчителя.

Починаючи із 8-го класу школи я, мої батьки та вчителі знали, що я стану програмістом, до чого і готувався. Я доволі добре вчився, брав участь практично у всіх олімпіадах з математики, інформатики, хімії тощо. Потім вступив на навчання у Київську політехніку, залишився жити в столиці та працював програмістом, але чомусь ця робота не припала мені до душі. Після початку війни повернувся до рідного Чорткова.

Якось так склалося, що брав декілька учнів, щоб допомогти їм з математикою, а відтак і сам став студентом Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка.

Що найбільше виснажує і розчаровує в роботі вчителя?

Якогось великого розчарування назвати я не можу, звісно, є певні труднощі. Насправді, доки не пішов працювати у школу, то не міг подумати, що це така виснажлива робота. До прикладу, я жодної хвилини не сиджу за вчительським столом під час своїх уроків, як на мене, коли ти ходиш між партами і проводиш уроки стоячи, то краще утримуєш увагу учнів.

Підготовка, проведення уроків, пошук матеріалів та розробка заняття – все це займає доволі багато сил та часу, але пояснити доступно за 40 хвилин не найпростіше завдання.

Навіть попри те, що маю педагогічну освіту, я досі вчуся і набираюся досвіду. Мав таку необережність забагато вірити своїм учням: коли почав працювати, перший час не перевіряв домашнє завдання, бо подумав, що діти його виконують, перевірка на уроці – це зайва трата часу. Для мене було тоді дуже великим здивуванням, що учні просто не виконували завдань, тому тепер користуюсь правилом «довіряй, але перевіряй».

Математика – це досить складний предмет. Як зацікавлюєте учнів, чи маєте свої методи навчання?

Я часто використовую на своїх уроках сторітелінг, насправді, діти люблять слухати. Намагаюся перед кожною темою придумати щось цікаве, веселе, захоплююче, щоб заохотити учнів, бо вони дуже люблять слухати, а мені подобається це їх захоплення в очах.

Так, це непросто пов’язати якусь теорему чи математичну задачу із веселими історіями, але я готуюся до кожного уроку, і в цьому часто мені допомагає моя креативна дружина.

Окрім того, я не забороняю учням користуватися телефонами на уроках, якщо потрібно знайти якусь інформацію, бо якісно її шукати також потрібно вміти. Тішить те, що чат GPT найбільше помиляється у математичних задачах, тому школярам все ж доводиться напружувати свій розум.

Також для мене важливо, щоб діти комунікували між собою , тому робота в парах і групах часто зустрічається на моїх уроках.