НОВЕ ПОКОЛІННЯ ОСВІТИ: УРОКИ ВІД ТИХ, ХТО ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄ

Ми продовжуємо вибірково знайомити вас із молодими та енергійними вчителями Чортківської громади. Сьогодні мали розмову із вчителем фізичної культури та інформатики із Чортківської гімназії №6 Василем Івашковим.

Василь Ігорович продовжив сімейну справу, адже мама та рідна тітка протягом багатьох років також працюють у школі, проте, вибір професії – це було свідоме рішення молодого освітянина. Як і багато хто із педагогів, пан Василь спершу закінчив навчання у Чортківському гуманітарно-педагогічному фаховому коледжі імені Олександра Барвінського, а відтак продовжив вчитися у Тернополі та Івано-Франківську.

Ви викладаєте аж дві дисципліни, якщо б довелося обирати, то який предмет ближчий до душі?

Як на уроках інформатики, так і на заняттях з фізкультури є багато цікавого та нового, позитив є на обох предметах, але все ж, мабуть, фізичне виховання для мене ближче. Хоча, як на мене, ця навчальна дисципліна потребує більше зусиль із боку вчителя, щоб, хоча би організувати дисципліну.

Чому обрали саме спеціальність вчителя фізичної культури?

Ще із шкільних років я полюбляв спорт, постійно брав участь у змаганнях із волейболу, тому фізична культура для мне не просто спеціальність, але й справа для душі. Окрім основних уроків маю також у школі два гуртки – баскетбол для юнаків і волейбол для дівчат. Направду, в школі проводжу досить багато часу, і сміливо можу сказати, що це мені дуже подобається.

Окрім того, фізкультура для мене, як для вчителя, це не просто сухий урок, щоб навчити дітей правильно бігати чи підтягуватися, це можливість спонукати учнів вести здоровий спосіб життя і дбати про своє фізичне здоров’я.

Як зацікавлюєте дітей на уроках?

Сучасних дітей надзвичайно важко чимось здивувати і утримати їх увагу, для мене головним «засобом» зацікавлення є сміх та гумор. Якщо бачу, що учням дається важко та чи інша тема, чи виконання якихось завдань, то намагаюся доступно пояснити через жарт, або ж разом жартуємо над труднощами.

Найбільше люблю, коли є віддача від дітей та ця іскорка зацікавленості у їх очах, саме це і надихає та спонукає працювати.

Фізична культура – це урок, який може бути досить травмонебезпечним, чи були у Вас такі випадки і як реагуєте?

Так, насправді, фізкультура – це досить хвилююче заняття для вчителя. Бо ти відповідаєш за здоров’я своїх учнів. Якщо є такі випадки, то одразу дію за інструкцією та звертаюся за допомогою до медичної сестри, але все ж, постійно нагадую учням про техніку безпеки і наголошую над тим, щоб були якомога обережнішими.

Які труднощі помічаєте у роботі з учнями?

Найважче те, що у дітей зараз дуже часто відсутня повага до вчителя. Звісно, більшість дітей все ж виховані і розуміють як потрібно себе поводити, але є і багато учнів, котрі не знають про субординацію.

Цікавинки, які можна зустріти на Ваших уроках?

Якщо брати уроки інформатики, то там більш традиційний урок за партою, але я намагаюся інтегрувати фізичну культуру навіть там, бо проводжу дві-три фізкультхвилинки, щоб трішки розвантажити дітей.

Що би Ви порадили молодим вчителям, котрі лише почали працювати у школі?

Найперше – не боятися проводити уроки і поводити себе на заняттях із впевненістю, бо діти дуже добре зчитують усі наші емоції. Звертатися і прислухатися до порад старших колег, бо вчитися в університеті і коледжі – це, звісно, великий багаж знань, але у вчителів, котрі вже не один рік працюють із дітьми чимало досвіду і можна почерпнути багато цікавого та корисного.