НОВЕ ПОКОЛІННЯ ОСВІТИ: УРОКИ ВІД ТИХ, ХТО ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄ

Наше знайомство із освітянами-початківцями – триває! Сьогодні мали розмову із вчителем інформатики Чортківського ліцею №7 Ярославом Васильовичем Золотим. Розпочав працювати із дітьми минулого року, наприкінці навчання у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка.

Обрана професія вчителя – повністю Ваш вибір? Чому обрали саме таку спеціальність?

Ще зі школи цікавився комп’ютерами та інформаційними технологіями, тому і обрав спеціальність вчителя інформатики у Чортківському педагогічному коледжі. Саме під час навчальної практики, коли почав давати свої перші уроки, і зрозумів, що мені дуже подобається робота із дітьми. Потім продовжив навчатися у Тернополі, вже на останньому курсі пішов працювати у школу. Навчати дітей це не просто професія для мене, це також справа для душі.

Із якими труднощами зіткнулися під час роботи педагогом?

Мабуть, для молодих вчителів найважче – це організувати дітей та підтримати дисципліну класі. Діти дуже непосидючі і кожен зараз має різноманітні гаджети, на котрі часто відволікаються.

Але я вже досить добре вивчив класи, у котрих проводжу уроки. Бувають ситуації, що перед початком заняття прошу віддати телефони, аж тоді розпочинаю урок. Спершу думав, що батьки чи керівництво школи будуть проти такої ініціативи, але навіть відчув підтримку, тому практикую таке і досі.

Чим дивуєте та зацікавлюєте дітей на уроках?

Насправді, заняття з інформатики зараз вже не дивина для дітей і не викликає такого захвату, як раніше. Тепер всі діти мають ноутбуки, планшети, нові телефони, тому здивувати новинками техніки їх важко. Я часто, до прикладу, змінюю вид діяльності, бо сидіння лише за комп’ютером вже стає доволі нудним і перевантажує нервову систему дитини.

Асоціативний кущ, робота в парах та групах – те, що використовую найчастіше. Метод наочності, але не на комп’ютері чи проекторі, а часто друкую дітям звичайні розмальовки і додаю ці заняття в структуру уроку.

Що найбільше подобається у роботі із дітьми?

Найбільше – це зацікавленість дітей, насправді, діти дуже люблять мій предмет і це не може не тішити. Вони розуміють, що наше майбутнє за розвитком інформаційних технологій, тому із задоволенням вчать щось нове.

Що порадите молодим своїм колегам і студентам, котрі лише обрали професію вчителя?

Не можу нічого радити, бо сам лише почав працювати і досі вчуся та набираюся практики. Але одне можу сказати із впевненістю, робота із дітьми має подобатися, не потрібно себе змушувати до цього. Має бути внутрішня мотивація, бо діти добре відчувають вчителя, і не будуть сприймати людину, котра із примусу відпрацьовує урок.