ДОПОМАГАТИ ТА НАДИХАТИСЬ: ДОСВІД РОБОТИ ФАХІВЦЯ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ЦЕНТРУ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ

З липня минулого року на базі територіального центру Чортківської міської ради працює Центр життєстійкості. Тут кваліфіковані психологи та фахівці із соціальної роботи надають допомогу усім, хто цього потребує. Варто зазначити, що це не лише індивідуальні консультації психолога, а й групові зустрічі, тренінги, заняття з емоційної стабілізації, батьківські групи підтримки.

Центр життєстійкості – це простір не лише для дітей, а й для мам, тат, опікунів, людей старшого віку. Тут можна отримати фахову підтримку, навчитися справлятися зі стресом, тривогою, страхами та знову відчути внутрішню опору.

Ми розпочинаємо цикл інтерв’ю із спеціалістами Центру, щоб детальніше ознайомити вас із їхньою роботою.

Андрій Кузьмук – фахівець із соціальної роботи, котрий має більш ніж 10 років досвіду роботи із дітьми, паралельно працює у школі, а в Центрі надає допомогу від початку його існування.

Андрію, розкажіть, хто такий фахівець із соціальної роботи і його основні обов’язки.

Фахівець із соціальної роботи Центру життєстійкості – це спеціаліст, який надає психосоціальну підтримку, консультує населення, навчає навичкам стресостійкості та допомагає сім’ям у складних життєвих обставинах.

Перед тим як людина потрапляє до психолога, я зазвичай проводжу первинну розмову. Важливо вислухати, зрозуміти запит і визначити, яка саме допомога потрібна. Іноді відверта щира розмова вже стає першим кроком до вирішення проблеми.

Наприклад, нещодавно звернулася дівчина з низькою самооцінкою та незадоволенням власною зовнішністю. Вона вважала, що потребує психологічної допомоги. Ми поговорили, і я порадив їй звернути увагу на спорт як спосіб саморозвитку та підвищення впевненості. Згодом вона поділилася, що це справді допомогло, і додаткова консультація психолога не знадобилася.

Серед моїх обов’язків також координація звернень, участь у виїзних сесіях та оформлення необхідної документації. Водночас наша робота – командна, тому складно виокремити щось одне як головне.

Робота у державній школі та робота в межах проекту: чим вони відрізняються, і яка більше до вподоби?

В кожній роботі є свої плюси і мінуси. Якщо говорити про роботу у державній школі, то варто підкреслити, що там є відносна стабільність, а проект зазвичай розрахований на певний проміжок часу.

Ти постійно мусиш шукати щось нове. Але сфери моєї діяльності схожі, тому обидві подобаються.

Проект – це один із способів підзаробітку, нового досвіду та нових можливостей.

Що найбільше надихає у роботі фахівця із соціальної роботи?

У роботі фахівця із соціальної роботи найбільше надихає можливість бути поруч із тими, хто потребує підтримки, і бачити реальні зміни у житті людей.

Зважаючи на те, що я педагог, особливе місце у моєму серці займає робота з дітьми. Їхня безпосередність, щирість і той чесний зворотний зв’язок, який отримуєш від малечі, – це те, що наповнює й мотивує щодня. Діти вчать нас бути справжніми, відкритими та чуйними.

Центр життєстійкості – це ще одна можливість проявити себе в новій ролі: підтримати родини, допомогти дітям долати складні обставини, створити безпечний простір для розвитку та відновлення. Тут робота – це не просто професія, а покликання, яке поєднує педагогіку, емпатію та віру в силу маленьких, але таких важливих змін.

Центр життєстійкості доволі мобільний і проводить виїзні сесії у селах громади. Якщо порівнювати роботу у місті та у селах, то яка подобається більше і чому?

Так, ми часто їздимо у села громади, де організовуємо майстер класи, тренінги, різні спортивні змагання як для дітей, так і для дорослих. Мені подобається така робота, бо діти в селах більш «спраглі» до якісного дозвілля. Вони переважно відвідують шкільні і заняття і мають мало варіантів для проведення вільного часу, тому із захватом реагують на приїзд наших працівників.

Спершу відчувалася настороженість від дітей, але вона швидко минула і часто ми чуємо позитивні відгуки від дітей, їх очікування на наші зустрічі і це неабияк мотивує працювати та продовжувати свою діяльність.