ЧЕРЕЗ ОКЕАН – ДОПОМОГТИ УКРАЇНІ! НЕЙМОВІРНА ІСТОРІЯ АМЕРИКАНЦЯ КЛЕЯ РОДЖЕРСА У ЧОРТКОВІ

Коли здається, що сили на межі, а втома безумовно бере своє, варто надихатись історіями, які доводять: весь цивілізований світ стоїть за нас плечем до плеча. Одна з таких історій розгортається просто зараз у Чорткові. Сюди з-за океану приїхав 67-річний американець Клей Роджерс, щоб особисто допомагати українському війську та бути корисним нашій державі.

Дивовижно, але Клей не має жодного українського коріння чи зв’язків з нашою країною. Він приїхав сюди ще під час Євромайдану. Чоловік пояснює це просто: він не міг залишатися осторонь, коли бачив, як українці відважно виборюють своє право на європейське, демократичне майбутнє.

Вдруге Клей повернувся до України в жовтні 2022 року, вже у розпал повномасштабного вторгнення. Він прагнув на власні очі побачити, що тут коїться, щоб розповідати це у себе вдома.

Те, що Клей зрештою опинився саме в Чорткові – не випадковість. У себе на батьківщині, в американському штаті Кентуккі, він познайомився з нашою землячкою – родом із села Звиняч. Вони стали хорошими друзями, вона його навчає української, він ж їй допомагає з англійською. Авжеж, годинами спілкувалися про Україну та війну.

Будучи дуже активним у соціальних мережах, Клей постійно стежив за подіями на фронті й паралельно шукав інформацію про Чортківщину. Так він натрапив на сторінку благодійного фонду «Покрова Чортків». Величезні масштаби роботи фонду та допомога для передової надихнули американця, що він вирішив: наступна поїздка буде саме сюди.

Прибувши до міста, Клей одразу зв’язався з керівником БФ «Покрова Чортків» о. Андрієм Левковичем. Він чітко заявив, що хоче волонтерити та бути максимально корисним, допоки перебуватиме у Чорткові.

Уже сьогодні він разом із студентами Університету народної освіти Чортківської громади з ранку плете маскувальні сітки для наших захисників та захисниць.

Вдома, в Америці, за Клея дуже переживають його діти. Поїздка в країну, де щодня лунають сирени та літають ракети – стрес для рідних. Проте вони побачили, наскільки це важливо для батька, зрозуміли його та відпустили.

На лінії бойового зіткнення Клей наразі не був, але зізнається: не виключає для себе жодних варіантів і готовий допомагати там, де це буде необхідно.

Історія Клея Роджерса – хороша мотивація продовжувати боротьбу. Якщо людина за тисячі кілометрів, перелітаючи океан, їде в незнайоме місто плести сітки, бо щиро вірить в українську перемогу – ми точно не маємо права зупинятися чи опускати руки. Боротьба триває, і ми в ній не одні!