Пам’яті героїв бою під Крутами

На центральній площі Чорткова – Героїв Євромайдану – відбулась поминальна церемонія «Пам’яті героїв Крут присвячується..».

Всечесні отці відслужили панахиду за загиблими. У своїх проповідях святі отці провели паралель між минулим і сьогоденням, адже нині, як і 101 рік тому, бійці на передовій змушені відстоювати волю та незалежність.

У спільній молитві об’єднались представники духовенства, міський  голова Володимир Шматько, представники районної влади, директор Чортківського державного медичного коледжу Любомир Білик, студенти, громадськість міста.

Звертаючись до присутніх, міський голова Володимир Шматько сказав:

«Вічна пам’ять»- не просто заупокійний спів у виконанні церковного хору, це молитва кожного присутнього на цьому заході, це зупинитись, коли просто йшов повз, залишити свої справи і приєднатись до молитви за душі своїх героїв.

Пам’ятати героїв дуже важливо, адже герої – це ті найкращі патріоти, яких ми найчастіше втрачаємо. У нашій історії, героїв не бракує і відважні юнаки, що полягли під Крутами, – одні з перших віддали свої життя за новопроголошену Українську державу».

Під час заходу декламувались національно-патріотичні вірші та лунали журливі пісні.

Захід підготували працівники Чортківського державного медичного коледжу.

Довідково:

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня вони встановили контроль практично на всьому Лівобережжі та просувались на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.

Бій під Крутами став успішною обороною операцією, адже затримав ворога на декілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати мирний договір, який врятував молоду українську державність.

За різними даними з української сторони у битві взяли участь від 300 до 600 школярів та студентів, а також артилерійська батарея сотника Лощенка, група офіцерів з раніше сформованого штабу частини «Вільного козацтва» (в цілому близько 800 чоловік, а з боку більшовиків – від 3 до 6 тисяч військових).