Чому легендарного бурмістра Чорткова Людвіга Носса недолюблюють у Польщі, де у місті були чотири в’їзні брами та куди подівся пишний палац Садовських? Петро Федоришин представив свою другу книгу про історію Чорткова

Отож, ми тезово підготували для вас найцікавішу інформацію, озвучену автором під час представлення.

 

Як виявилось, ще у ті часи була економічна необхідність у об’єднанні старого Чорткова та Вигнанки, так легше було б утримувати і навчальні, і адміністративні будівлі. Втім, вже коли все було вирішено, тодішній очільник Вигнанки поїхав до Відня та особисто домігся скасування рішення.

 

У книзі є перелік всіх бурмістрів Чорткова, їхній вклад у розвиток міста. Окрім того, по роках є інформація щодо кількості мешканців, їхньої релігійної приналежності, кількості лікарів, акушерів, поліціянтів, сторожів тощо.

 

У тодішні часи у Чорткові серед населення переважали євреї, лише у старому Чорткові та у Вигнанці проживали здебільшого українці та поляки. Оскільки євреїв була більшість, то і бурмістром на виборах обирали зазвичай єврея.

 

Коли до Чорткова прийшла російська влада, то розпочались масові арешти всіх, хто виписував австрійські газети. У віденських друкованих виданнях поширювали інформацію про те, що коли до міста прийдуть «московіти», то чоловіків забиратимуть в армію.

 

Одного з найбільш легендарних бурмістрів в історії Чорткова Людвіга Носса, за час керівництва якого місто активно розвивалось, досі недолюблюють польські науковці та історики. Дідусь Носса був українцем із прізвищем Бомів, згодом сім’я ополячилась, втім про своє коріння Людвіг, схоже, пам’ятав. У 1912 році австрійці проводили опитування серед жителів Чорткова, яка мова для них є рідною. Тим самим визначали національність. Людвіг Носс не відповів на запитання, оскільки не зміг вибрати одну мову серед української, польської та німецької.

 

У книжці є фото 1885 року, де зображено місце розташування старого та нового будинків сім’ї Носсів. Один із них досі зберігся на вулиці, названій на честь легендарного бурміста.

 

Петро Федоришин встановив, що на місці сучасного Домініканського костелу колись був замок. А ще у XVIII столітті у чотирьох точках міста були брами – Бучацька, Замкова, Кам’янецька та Ягільницька. Коли до Чорткова приїжджали торговці з інших міст та сіл, проїжджаючи через брами, вони сплачували мито.

 

Цікавою є історія Пауліни Клопцицьової, бюст якої споглядає на Чортків із будівлі навпроти інституту по вул. Ст.Бандери (до слова, тоді у будівлі сучасного інституту був суд). Вона потрапила до Чорткова завдяки судді окружного суду. Пан Анджей, котрий працював у суді, був настільки у неї закоханий, що лише за декілька місяців збудував для неї прекрасну садибу перед вікнами його кабінету. А щоб сторонні очі не бачили, як він потрапляє у її помешкання, садиба мала наскрізний заїзд із затишним подвір’ям. Тут могла заховатись не одна бричка. Так на даху будівлі з’явилось погруддя пані Клопцицьової, а трохи нижче – її ініціали польською «РК». А ще нижче – зображення двох закоханих, яке досі дуже добре збереглось.

 

Окремої уваги вартує історія неймовірного палацу Садовських, який був розташований орієнтовно на території сучасного собору Петра і Павла. Навколо палацу був парк, який живився водою, мав басейни та фонтани. Очевидно, що в проектантів парку були хороші знання фізики, адже завдяки закону сполучених посудин вода стікала зверху (приблизно від колишнього горілчаного заводу) до палацу, там наповнювала басейни, а звідти впадала у Серет. Коли розпочалась Перша світова війна, російські війська, захопивши Чортків, повністю зруйнували палац.

 

Це лише невеличка частинка із того, про що розповідав Петро Федоришин. І ще менша частина того, що написано у книжці. Але про це дізнається кожен особисто, коли книга побачить світ.

 

Автор книги подарував міському голові Чорткова Володимиру Шматьку копію двох стародавніх документів – заповіту Героїма Садовського та акту продажу Чорткова і шести сіл навколо (дивовижний збіг із сучасною Чортківською громадою!), вартістю 1 млн 200 тис. злотих.

 

«Петре Степановичу, хочу щиро подякувати вам за те, що долаєте цей важкий шлях – по крупинках збираєте справжню історію Чорткова. Дякую за те, що допомагаєте нам всім дізнатись, ким ми є насправді. Ваша праця дасть багато для наступних поколінь. Це не просто книга, це справжня енциклопедія для чортків’ян. Вже у скорім часі за кошти платників податків нашої громади ми надрукуємо перших 750 примірників цієї книги. Наше завдання, щоб ця книга була у бібліотеках десятків країн світу, де є вихідці з нашого краю. А також чекаємо на третій том вашого дослідження», – звернувся до автора книги Володимир Шматько.