Нове життя. Як вимушені переселенці з Попасної та Лиману знайшли себе у Чорткові

З моменту повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну до Чортківської громади, тікаючи від війни, вимушено переїхали жити понад три тисячі людей з різних регіонів країни. Ми продовжуємо у рамках проекту «Нове життя» розповідати історії людей, у котрих війна забрала все, історії людей, котрі вимушені були починати все з початку. Сьогоднішній сюжет про Тетяну із Попасної та Михайла із Лиману, котрі знайшли роботу у Чортківській центральній міській лікарні.

Тетяна з міста Попасна

Приїхала до Чорткова з мамою, чоловіком та донькою у кінці березня. Син із нареченою вирішив залишитись у Тернополі. Як потрапила саме до нашого міста – навіть не може пригадати, каже, напевно, сам Бог привів. Живуть у гуртожитку медичного коледжу. Не стримуючи сліз, дякує усім людям, котрі траплялись їй на шляху у Чорткові. Адже всі відкриті та щирі, допомагають і морально, і всім, що треба. Знайшла роботу у Чортківській центральній міській лікарні і теж щиро за це вдячна.

У Попасній жінка теж працювала в лікарні. Коли почались обстріли – ховались у підвалі, були впевнені, що війна не затягнеться надовго. Потім міський голова допоміг з евакуацією і їм вдалось виїхати. Каже, що будинок матері розбомблений, а її – поки невідомо… Більшість міста зруйнована.

Розповідає, що хоч вона у Чорткові недовго, але весь колектив лікарні для неї вже став рідним. Хоча, зізнається знову зі сльозами на очах, вірить, що Україна переможе, Попасну відбудують і вона зможе повернутись додому.

Михайло із міста Лиман/Слов’янськ

62-річний чоловік розповів, що родом він із Лиману, що на Донеччині, а останні роки працював у Слов’янській міській клінічній лікарні. Каже, що якби не дружина, залишався б у Слов’янську до кінця. Чортків пану Михайлу знайомий ще з радянських часів, тут живуть його родичі. Тож, виїжджаючи із сходу України, чітко прямували сюди.

Діти теж вчасно виїхали з-під обстрілів. Старша донька поїхала у Греція, молодша – на Закарпаття.

Радіє, що знайшов роботу у Чортківській лікарні. Він працює тут хірургом. Каже, що колектив дуже гарно його прийняв, скаржитись немає на кого і на що: «Роботу маю, дай Бог здоров’я, все буде нормально. Чекаю на перемогу!».

Михайло поки що не вирішив, чи повертатиметься після української перемоги до Слов’янська. Ймовірно, залишиться у Чорткові.