НОВЕ ПОКОЛІННЯ ОСВІТИ: УРОКИ ВІД ТИХ, ХТО ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄ

Як і більшість вчителів, з котрими ми вже мали розмову, наша героїня також навчалася у Чортківському педколеджі, де здобула професію вчителя початкових класів та педагога-організатора. Надія Леонідівна Токар лише цього року завершила навчання у коледжі, а вже працює вихователем групи продовженого дня у Чортківській гімназії №6. Звісно, паралельно продовжує навчатися у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка.

Чому обрали саме педагогічну професію? Це був Ваш вибір, чи можливо наполягання батьків чи рідних?

Вчитель для мене – це супергерой, адже працювати із дітьми нелегка праця, яка вимагає багато роботи над собою, перш за все. Вибір моєї професії – це лише мій вибір, бо ще з дитинства мріяла бути вчителем, маю багато менших братів і сестер, тому вмію поводити себе із дітьми і дуже люблю цю справу.

В чому різниця роботи вчителя-класовода та вихователя групи продовженого дня?

Зараз групу продовженого дня відвідують 30 учнів різного віку та із різних класів. Потрібно знайти «ключик» та підхід до кожного з них, планувати роботу так, щоб зацікавити усіх, бо те, що роблять діти 1-го класу, буде нудним для третьокласників.

Для мене знайти мову із першокласниками набагато легше, ніж із третьокласниками. Хоча, загалом, намагаюся налагодити контакт із кожним учнем.

Чим зацікавлюєте учнів, і яка структура роботи вихователя групи продовженого дня?

Важливо розуміти, що моє основне завдання – це виховання дітей, тому намагаюся дати своїм учням максимум у цьому плані. Щодня готую для них якісь тематичні та інформаційні новинки, ігри, різноманітні свята. Звісно, організувати дітей різного віку ще та робота, але я намагаюся, і вважаю, що в мене виходить досить непогано.

До прикладу, нещодавно проводила Свято котів, яке сподобалося усім учням. Окрім того, на групі продовженого дня учні мають час для ігор, перекусу, спортивної години та виконання домашнього завдання. Моя робота – організувати всі види діяльності так, щоб діти не втомлювалися, брали корисне від наших занять і все ж виконували домашні завдання.

Які особливі форми чи методи можете виокремити у своїй роботі?

Чогось особливого виділити не можу, бо все ж, робота вихователя це трішки інше, ніж робота вчителя-класовода чи предметника. Щодо мого авторського, то маю в добірці таку «Смугу шуму». Я малюю на дошці прямокутник і починаю поступово його зафарбовувати крейдою, доки діти шумлять та пустують. Вони вже знають, що потрібно припинити це до того часу, доки я повністю не замалюю прямокутник, якщо вони і далі продовжують шуміти, то я зменшую кількість ігор.

Це такий метод підтримки дисципліни між дітьми. Мушу сказати, що досі він досить добре працює, і учні стараються покращити свою поведінку.

Також щодня, я обираю собі помічника чи помічницю, ним може стати лише той учень, котрий вчора був прикладом для наслідування та виконував мої вказівки. Насправді, дітям досить подобається ця роль і вони стараються дотримуватися правил поведінки.

Урок, який ви вже засвоїли для себе, впродовж першого місяця роботи.

Сучасні діти мають дуже багато страхів та переживань, для мене як для вихователя важливо допомогти їм це перебороти. Часто намагаюся розмовляти з дитиною і запитувати про те, що її турбує. До прикладу, коли бачу, що дитина нудьгує, відволікається чи сумує, то проводжу з ними індивідуальні бесіди, намагаюся розрадити. Якщо вчителі залишають свої домашні проблеми за порогом школи, то діти цього не вміють, і я докладаю максимум зусиль, щоб їм допомогти. Психоемоційний стан дитини для мене – найважливіший показник.